За день до заходу тютюн, що підляв дегустації паління, здався мені пересушеним. Я вирішив його зволожити. На ранок в день заходу він здався вологим і я вирішив його підсушити пару-трійку годин. За пів години зустрічі КККТ він виявився вже пересушеним. “До чого були ці маніпуляції?” – Подумав я, побризкав руками трошки водички і запропонував комрадам покурити.
“Данхіл!” – Сказали одноклубники, понюхавши і помацавши суміш. Дійсно, по яскравому запаху Латакії і по нарізці тютюн нагадував відомий бренд.
Перші затяжки після прикурювання викликали у дегустаторів позитивні відгуки. Деякі говорили, про те, що подібну суміш вони курили, але не можуть пригадати назви, деякі настійно стверджували, що це 965 суміш, але жоден з курців, підкреслюю ЖОДЕН не назвав цю суміш невдалої за смаком. Особисто мені, принаймні по нарізці, цей тютюн був схожий на американські бренди.
В середині куріння учасники зовсім забули про сенс заходи і продовжували курити тютюн як звичний. Нагадую, що семеро з десяти дегустаторів мають 10-15 річний досвід куріння трубки і всього вже перепробували.
Лише в кінці куріння пара комрадів звернули увагу на незвичний післясмак. Серед них був і я. Але тільки я один знав яку розправу я влаштував цього тютюну перед курінням, може бути причина цього післясмаку була саме в цьому)))
Покурили і кажуть: “Колись, заррррраза!”
Нагадаю, сенс куріння був у тому, щоб визначити бренд.
“ОГАНЕСЯНСКАЯ СИЕСТА”, саме так я назвав цю суміш, оскільки з рук автора – Юрія Оганесяна я отримав жменьку тютюну для КККТ без назви. Ця суміш здалася мені підходить до паління після обіднього сну, жарким літом, на терасі за келихом прохолодного білого вина.
Днів десять тому, на засіданні Львівського клубу курців трубки, Юрій Оганесян запропонував мені спробувати суміш особистої мішки з вирощеного власними руками тютюну з додаванням Латакії. Зізнаюся чесно, курів всяке і маючи давно усталені смаки, нічого хорошого від цього тютюну я не очікував, однак покуривши його разом з пивом на вузьких вулицях Львова разом з Дімою Рєпіним я відчув, що це пристойний тютюн. Чи то Львів так діє на рецептори, то чи Рєпін, огортаючи цитатами, загострив сприйняття тютюну вітчизняного виробника, не знаю.
Висновок.
Тютюн хороший. Курити його можна і потрібно. Це НАШ УКРАЇНСЬКИЙ тютюн, і це здорово. Ні хто з дегустаторів, звичайно, назва бренду не визначив, оскільки курили його вперше. Але та обставина, що свої відчуття під час куріння вони порівнювали з смаками відомих брендів, говорить сама за себе.
Ложка дьогтю.
Особисто для мене не вистачило смаку Вірджинії, якщо я сам не вбив його зволоженнями і сушінням.
Спасибі тобі, Юрій Оганесян!
Гарного тобі шляхи в ході освоєння національного і міжнародного ринку !!!
P.S. Тоді ввечері у Львові мені було запропоновано тютюну всього на одну трубку. Будучи зачарованим цим тютюном я напросився в гості до автора суміші Юрію Оганесану. Там я вперше в житті побачив тютюн в своєму первісному вигляді. Друзі, виявляється він прекрасно цвіте. Судячи з трепету і любові, з яким Юрій Оганесян відноситься до свого дітища, насмілюся затвердити. У національного бренду “ОГАНЕСЯНСКІЙ” (або не знаю як він буде його називати) велике майбутнє.
